МОЄ ХОББІ

Хобі - що ж це таке? Захоплення чимось улюбленим, чим дійсно є для нас важливим. Хобі - це те, що нас притягує, цікавить. Простіше кажучи, це наш найкращий спосіб з задоволенням провести час.

 

Існує багато простих людських захоплень, які дають просте задоволення в житті, які просто приносять радість. Всі вони мають право на існування, оскільки дозволяють людині зробити своє життя цікавішим, більш наповненим, позбутися від нудьги та суму, які, що приховувати, відвідують нас іноді самим несподіваним чином...

 

Моє хобі – діти, фото, квіти! 

  Та вже й дванадцятий минає

Як зайшла я в школу край села.

Чи то так сонечко сіяло

Чи так добре  тут було?

Мені так любо, любо стало

Неначе вдома у батьків.

Уже 4 випуск буду випускати,

А я – собі усе у класі

Все мрію, мрію і не знаю,

Чого іще собі , бажаю.

Чи то так приязно всміхнулись .

Чи то так гарно тут було

А все ж те сонечко сіяло,

І все ото воно було

Нагартавське небо , і -село.

 А діти все так веселились!

І сонце гріло, не пекло!

Та швидко вилетіли перші,

Ті зірочки мої швидкі.

Недовго я вже сумувала

Запекло школу рекламувала,

І світло знань усе несла.

Мов прокинувшись , дивлюся:

Четвертий знову клас

Боже, небо голубеє

І те подвір’я край села

Поглянула я на будівлю -

Та все ж моя ,

То ж рідна все ж ото стоїть

Вернулась в клас – пустий стоїть, нема нікого.

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!

А вона …, В кінці самого коридора,

Недалеко коло мене -там

Папери все свої перебирала,

Та й почула, прийшла, привітала

Утерла сльози і списки нові подала.

Неначе сонце засіяло.

Неначе все на світі ожило.

Моє..і класи, книги, парти, дошка

І все всміхнулось…

І ми , жартуючи, пішли-

Приймати діток в перший клас

Бридня! А й досі ,як згадаю,

То серце плаче і болить,

Чому ж то час усе летить.

Не зчулася, аж знов – кінець.

І так все знову, знову, знову.

А час летить, летить, летить.

І лиш завжди зі мною разом

Це – діти, фото, квіти….